Завдяки властивим структурним властивостям вуглецевого волокна, його слабка міжфазна зв'язок із смолою призводить до низької інтерламінарної міцності зсуву у нелікованих композитах. Тому поверхнева обробка є важливою. Первинні методи включають окислення, осадження, електрополімеризацію, електроосадження та обробку в плазмі, детально описані нижче.
Окислення
Окислення рідкої фази:
Пряме середовище окислення: Складний процес з високим забрудненням; рідко використовується сьогодні.
Анодне окислення: Пропозиційний метод ефективності.
Окислення газової фази:
Простий і зручний, але складний для контролю.
Осадження
Цей метод, виконаний у високотемпературних середовищах, цей метод відкладає галогеніди металу як карбідні плівки на волоконних поверхнях для досягнення модифікації.
Електрополімеризація
Вуглецеве волокно діє як анод в електроліті, що містить мономери (наприклад, стирол, акрилонітрил). Створені радикали утворюють макромолекулярні бічні ланцюги на поверхні волокна.
Електроосадження
Подібно до електрополімеризації, ця методика покриває волокна з полімерним шаром.
Лікування плазми
Типи плазми включають теплову, термічну (найпоширенішу) та гібридну плазму.
Основна мета
Гладка поверхня вуглецевого волокна обмежує активні місця зв'язування. Обробки застосовують покриття, які створюють надійні інтерфейси зв'язку з матрицями, підвищуючи складені продуктивність-прямолінійний, але критичний принцип.
